Посилена підтримка кораблями Тихоокеанського флоту, які підійшли до австралійського узбережжя, на жаль, не допомогла Володимиру Путіну. Він залишив саміт «двадцятки» до завершення всіх запланованих заходів. На спішно влаштованій прес-конференції головний російський начальник поскаржився, що до Москви летіти аж 18 годин, а там ще до дому добиратися (раптом таксі не приїде), та й поспати хоч години чотири треба (треба розуміти, що всі 18 годин польоту Путін не спить і зайнятий виключно вирішенням проблем підвідомчого народу). Путін не дочекався підсумкового комюніке та не ризикнув вирушити на сніданок, темою якого були заявлені «виклики майбутнього». Очевидно, побоювався, що президент Обама, описуючи виклики майбутнього, повторить в обличчя те, що два дні тому заявив у своїй лекції в місцевому університеті: «Ми боремося з Ебола в Західній Африці. Ми протистоїмо російській агресії на Україну, яка загрожує світові, як ми бачили в жахливому випадку зі знищенням малазійського «Боїнга». На сніданок був посланий міністр фінансів із звітом про те, як Росія протистоїть вірусу Ебола.
Взагалі ж Володимир Путін став фігурою номер один брісбенського саміту. По-моєму, тільки коала, з якою він сфотографувався, утрималася від викривальної промови з приводу російської агресії на Україну. Всі інші скористалися можливістю особисто сказати Путіну, що вони думають про його політику. Майже чотиригодинна зустріч з Ангелою Меркель, бесіди з британським прем’єром і французьким президентом дозволили кремлівській прес-службі опублікувати лише кілька рядків. Пізніше Путін повідомить, що бесіди ці були «відвертими», що в перекладі з дипломатичної означає: ніякого натяку на згоду не було зовсім. Путіну довелося протягом декількох годин слухати правду про себе і свою політику. Дивно, але він чомусь не скористався рекомендаціями свого палкого шанувальника, вічно тверезого віце-президента Роснафти Михайла Леонтьєва: «Якийсь мерзотник Ебботт збирається жорсткі питання ставити. А він не хоче отримати жорстку відповідь кулаком в харю?» Не вийшло якось дати в харю Меркель, Ебботт та іншим. Рівно навпаки, Путін був змушений тихо-тихо сидіти і втиратися, — повідомляє видання Rivnist.in.ua.
Висловивши подяку організаторам за чудову організацію саміту, Володимир Путін залишив п’ятий континент з самісінького ранку поки всі спали. Все почалося буквально з його перших кроків на австралійській землі. Зустрічали Путіна другорядні члени уряду. А ось австралійський генпрокурор Джордж Брандіс, який приїхав заздалегідь, щоб зустрічати Меркель і Сі Цзіньпіна, просто відвернувся. Канадський прем’єр Стівен Харпер, до якого Путін підійшов, щоб потиснути руку, сказав: «Руку я вам подам. Але можу сказати тільки одне: забирайся з України». На зустрічі керівників США, Австралії та Японії було заявлено: вони ніколи не погодяться з «фактичної анексією Криму Росією і її діями по дестабілізації ситуації у східній Україні».
А коли Путін відлітав, в Брісбені розпочалася зустріч керівників США з деякими європейськими союзниками по ситуації на Україні. Главу Росії ніхто не запрошував. Тому що єдиний російський аргумент зводиться до «а ну, давай, доведи». Слухати це в сто перший раз вже нікому не цікаво. За підсумками зустрічі з Ангелою Меркель, Девідом Кемероном і Франсуа Олландом, Барак Обама прямо звинуватив Путіна в невиконанні угод про припинення вогню. Він підтвердив, що США і країни ЄС розглядають можливість нових санкцій (вже завтра цим займуться глави зовнішньополітичних відомств країн Євросоюзу), хоча і вже введені, на його думку, непогано працюють. Обама вважав за потрібне підкреслити: «Ми тверді у необхідності дотримуватися основних міжнародних принципів… І один з цих принципів полягає в тому, що не можна вторгатися в інші країни або фінансувати своїх найманців і надавати їм допомогу у знищенні держави, що має механізми демократичних виборів».
Коли Москву поперли з «вісімки», прокремлівські пропагандисти доводили: спільнота промислово-розвинених демократичних держав — це відживша натура. Центр світової політики і світової економіки переміщається в Азію. Тому для Росії куди, мовляв, важливіше участь в «двадцятці». Розрахунок був на те, що жорсткий підхід розвинених країн буде компенсований повагою до Путіна, яку проявлять Китай, Індія, ПАР. Однак цього не сталося. Так, керівники держав, що входять в БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка), брали участь у формальній зустрічі. Але нею все і обмежилося, а потім всі старанно уникали Путіна. Як констатують журналісти з путінського пулу, головний начальник Росії сумував на самоті на всіх неформальних заходах. А найкращий друг Голова КНР Сі Цзіньпін був чомусь цілком поглинений спілкуванням з американським президентом.
Підозрюю, це один з останніх візитів Володимира Путіна на багатосторонні міжнародні форуми. Далі будуть офіційні і робочі візити до Пекіна, Мінська, Тегерана і Пхеньяна. Іншим спілкування з головним начальником Росії вже без потреби. Та й для репутації загрожує…
